Щоб не плакать, я сміялась. Як пройшов вечір щирих жіночих історій в Торонто

У п’ятницю, 4 квітня, в Etobicoke, Toronto відбулася подія, яку ще довго будуть згадувати з теплом — вечір монологів “Щоб не плакать, я сміялась. Словами Лесі Українки про сучасність”.

Захід зібрав жінок, які шукають більше, ніж просто натхнення. Це була зустріч для тих, хто хоче справжнього: живої розмови, глибоких тем, підтримки без оцінок, нових знайомств і тих самих “своїх”, яких так не вистачає в нових країнах, серед нових обставин.

Що було особливого?

🗣 Монологи жінок — відверті, глибокі, емоційні. Без прикрас. Про біль, про любов, про досвід, який формував.🍷 Вино та смаколики, які додали вечору камерності й затишку.💬 Нові знайомства — не просто обмін контактами, а справжній нетворкінг із сенсом.🤝 Зустрічі старих друзів — бо наша спільнота зростає і міцнішає з кожною подією.✨ Атмосфера — та сама, яку словами важко передати, але легко впізнати на фото.

Захід модерувала журналістка, письменниця і громадська діячка Зоя Казанжи, яка допомогла кожній історії зазвучати по-особливому.

Ми говорили про силу Лесі Українки, про її легендарні слова — “Щоб не плакать, я сміялась” — і про те, як вони сьогодні відгукуються в нас. У світі, де ми щодня балансуємо між тривогою й дією, усмішкою і болем, легкістю і відповідальністю — ми теж вибираємо не здаватися.

Дякуємо кожній, хто була з нами 💛

Ми створюємо цю спільноту разом. І далі буде ще більше.Слідкуйте за оновленнями — і до зустрічі на наступних подіях!

📸 Переглянути фотоальбом зі зустрічі можна тут: